Кодеиновый сироп Lean напиток Lean (лин) Воскресенск

Чувац, чекай, тащи сюда, мне пришло что-то крутое! Выхватил я свой мобильник и прочитал сообщение от нового дилера, который был трендовый среди молодежи. Написано было, что он продает закладки настолько свежие, что голова просто болит от мыслей о них. У меня хавает рвотный приступ от предвкушения сладкого эйфории, поэтому я ринулся в страхе в городской парк, чтобы получить свою долю радости в упаковке. Там в зарослях, в гофроне, я обнаружил своего нового дилера, который был такой лох, что легко обломал кайф всем покупателям. Но не мне! - Дарова, братишка! - кинул я свою фразу в самом стиле уличного наркомана. - Че купить, монстер? - ответил дилер, держа в руках пакет с закладками. - Ну вообще, перц мне нужен. - сказал я, пытаясь сохранить свою крутость. - Он у меня закончился, но есть кодеин, малабарский. Неееральная горка, мелкий! - заявил дилер и провел рукой по своей носовой перегородке. - Да ладно, хоть это что-то. Цену скинь. - ответил я, сразу понимая, что зашло еще до первого вдувания. Сделка проделана. Я забрал свой пакетик с кодеином, но на душе чувствовал разочарование. Все-таки перца не было, а кодеин - это совсем другая история. Я решил просто немного потусить на природе, пока не решу, что делать дальше. Прогулка была мрачной и скудной без моего любимого перца, но кодеин достойно поддержал обстановку. Я стал находить красоту в том, что раньше не замечал. Ветер развевал волосы, а трава казалась особенно зеленой. Все стало прекрасным и понятным, словно я погружался в свою собственную виртуальную реальность. И тут я вспомнил, что у меня есть своя бабушка, которая все еще живет в прошлом веке. Я подумал, что мог бы подарить ей что-то необычное. Что может быть лучше, чем погружение в настоящую виртуальную реальность? Вот только как ее уговорить. - Да, да, это именно то, что тебе нужно, бабуля! - меня осенило. Я вернулся домой, скрыв в кармане пакетик кодеина и находясь под влиянием его магии. Но чтобы обмануть бабулю, я немного изменил свою тактику. - Бабуля, у меня есть для тебя подарок. Я хочу, чтобы ты почувствовала трендовую эру вместе со мной. - сказал я, показывая ей белый коробочный пакет. - Что это такое, дитя? - спросила она. - Это свежий ВР-шлем, который позволит тебе побывать в разных местах не выходя из дома. Чувствовать адреналин, как в молодости! Бабуля была сильно удивлена. Но вглядываясь в ее глаза, я понял, что она благодарна за этот незабываемый трюк. И я был уверен, что эта новинка полностью зашла ей, как перц на моей последней вечеринке. Теперь, когда я видел, как она смеется и реагирует на все, что происходит внутри этой виртуальной реальности, я понял, что сделал правильное решение. Бабуля была счастлива, и это была моя маленькая победа. Так что, друзья, иногда нужно делать вещи, которые кажутся сумасшедшими или необычными, чтобы привнести свежую дозу радости в жизнь. Ну а я пойду вдуюсь еще немного кодеином. Для меня это настоящая жизнь, несмотря на все ее преграды и проблемы.

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.